Резолюція форуму громадських організацій України щодо дотримання і законодавчого забезпечення свободи мирних зібрань в Україні

Київ, 2 листопада 2011 року

Свобода мирних зібрань – одне з найважливіших прав людини. Завдяки цьому праву громадяни не лише можуть відстоювати свої соціальні, економічні, громадянські та політичні права, а й змінювати свою країну. Свобода зібрань є важливою передумовою для здійснення громадянами права на свободу слова, свободу вираження поглядів та реалізації культурних, релігійних потреб, інтересів національних меншин.

Свобода зібрань гарантована Конституцією України (стаття 39) та Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод (стаття 11). Проте сьогодні свобода зібрань в Україні під загрозою. Представники вищої та місцевих влад, міліція та суди систематично порушують права громадян: незаконно забороняють мітинги та демонстрації, розганяють мирні зібрання, брутально застосовуючи силу, ухвалюють неконституційні нормативно-правові акти, які обмежують права і свободи українських громадян.

 

Такі порушення були масовими і за президентства Леоніда Кучми, і за часи «помаранчевої» влади, але протягом 2010-11 років ці порушення набули нового розмаху. Ситуація з дотриманням свободи мирних зібрань в Україні викликала занепокоєння не лише серед українських громадян, а й у середовищі європейської та міжнародної правозахисної спільноти.

Ми, представники неурядових позапартійних українських громадських організацій, вважаємо, що ситуацію із свободою мирних зібрань в Україні необхідно суттєво змінити. І для цього дуже важливо ухвалити закон про свободу зібрань, який би відповідав Конституції України, міжнародним нормам з прав людини, рішенням Європейського Суду з прав людини, висновкам Венеціанської комісії та Керівним принципам ОБСЄ із свободи мирних зібрань.

Ми закликаємо Верховну Раду України ухвалити закон «Про свободу мирних зібрань», який би включав такі принципові положення.
1. Закон не повинен дискримінувати людей у праві бути учасником або організатором мирного зібрання за статтю, віком, національною, партійною та ідеологічною, релігійною приналежністю чи сексуальною орієнтацією. Права неповнолітніх, неповносправних, ув’язнених, негромаян на мирні зібрання повинні бути гарантовані.
2. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України, терміни повідомлення про мирне зібрання мають бути у розумних межах і не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право. Такі терміни мають слугувати гарантією реалізації свободи зібрань. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у законі має бути передбачена можливість спонтанних мирних зібрань.
3. Відсутність повідомлення не може бути підставою для припинення, в тому числі й силового, мирного зібрання.
4. Метою повідомлення про мирне зібрання має бути виключно надання часу владі для підготовки захисту зібрання. У випадку повідомлення влада несе відповідальність за захист зібрання.
5. Процедура повідомлення не має жодним чином ускладнюватися, органи влади не повинні вимагати від організаторів мирних зібрань надавати персональні дані та дані про об’єднання громадян, окрім необхідних контактів. Закон не повинен покладати на громадян не передбачені Конституцією та міжнародними правовими документами обов’язки щодо погодження проведення зібрань.
6. Пряма заборона втручання центральних та місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування у реалізацію права громадян на мирні зібрання. Усі неконституційні рішення органів місцевого самоврядування про обмеження свободи зібрань мають бути скасовані.
7. Чітке встановлення підстав для судової заборони мирних зібрань. Такі заборони можуть встановлюватись лише у виключних випадках і лише тоді, коли вони необхідні у демократичному суспільстві.
8. У випадках контр-демонстрацій влада не має права забороняти обидва мирні зібрання. Натомість правоохоронні органи повинні забезпечити реалізацію права на мирні зібрання усім громадянам та забезпечити громадський порядок.
9. Відсутність обмежень щодо місць та часу проведення мирних зібрань. Мирні зібрання можуть проводитись на відстані видимості та чутності від установ і організацій, яким адресовані вимоги учасників зібрань.
10. Встановлення кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності представників влади і, зокрема, правоохоронців за порушення свободи мирних зібрань.
11. Встановлення у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних термінів для апеляційного оскарження судових рішень про заборону мирних зібрань.
12. Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, які б унеможливлювали практику затримання і засудження учасників мирних зібрань за свавільним бажанням співробітників міліції або за вказівкою чиновників виконавчої влади.

 
Статья прочитана раз(a).
 

Оставьте свой отзыв!

Вы должны быть авторизированы чтобы оставлять комментарии.